Історія

В березні 2015 року Харківська обласна державна телерадіокомпанія відзначила свій 60-річний ювілей.

Історію її започаткував любительський телецентр, створений харківськими радіоаматорами на чолі з Володимиром Семеновичем Вовченком, який в 1947 році, прийшовши до радіоклубу, одразу запропонував зайнятися створенням телецентру. Цією ідеєю він разом з іншими харків’янами перейнявся ще наприкінці 39-х років минулого століття, побувавши на Московському телецентрі. Після війни у радіоклубі зформувалася секція телевізійників. Наполеглива праця тодішніх учасників секції не залишилась непоміченою, і в 1953 році місцевою владою приймається рішення про спорудження в Харкові промислового, як тоді називали, телецентру.

Харків був четвертим містом у Радянському Союзі після Москви, Ленінграда та Києва, де з’явився державний телевізійний центр, і першим, де було впроваджено експериментальний зразок типового вітчизняного телецентру.

Отже, 19 березня 1955 року наказом Міністерства культури Союзу РСР у Харкові було створено студію телебачення. А вже 1 травня цього року в ефір вийшла перша телепередача – це був великий концерт провідних харківських артистів.

istoriya_1

І хоча телевізорів на той час у Харкові було не більше за три тисячі, харків’яни з радістю зустріли появу телестудії у місті.

Телебачення тоді було новою справою для всіх. Тож, його можливості почали осягати не лише техніки. До творчого колективу прийшли актори, режисери, газетярі, фотографи – майбітні теле- та кінооператори. І, як говорять, з ходу почали готувати перші передачі, засновували традиції, водночас оволодіваючи новими на той час телевізійними професіями.

istoriya_2

А оскільки телебачення почалося з показу фільмів, спектаклів, концертів, воно привабило в першу чергу режисерів, людей з театрів. Першими серед них були Володимир Воронов та Яків Рєзніков. Їх імена добре відомі і сьогоднішнім телевізійникам. Потім до них приєднались редактори. Саме ці фахівці і розпочали з літературних передач та телеспектаклів, незважаючи на складні умови: відсутність необхідних майданчиків, де можна було б розмістити камери, мікрофони і т.д. У цих ситуаціях багато чого залежало від талановитих телеоператорів.

istoriya_3

Згодом професіоналізм працівників харківської студії ТБ настільки виріс, що сюди приїжджали з Москви вчитись тому, як на малих майданчиках можна ставити телеспектаклі.

Незабаром почали на студії готувати телевізійні передачі для дітей. Так з’явилась програма “Зайчик-книгоноша». Далі вийшов «Веселий потяг». Цю програму взяло Інтербачення.

Поступово колектив міцнів. З’явилися технічні можливості для виходу на Українське та Центральне телебачення.

istoriya_4

Так у 1956 році Харківський телецентр отримав першу пересувну телевізійну станцію «на три камери», і в наступному році вона вступила в експлуатацію. Завдяки ПТС харків’яни взяли участь у висвітленні VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві. А в 1962 році, використовуючи ПТС, було підготовлено пізнавальні передачі про Харків та його визначні місця для Євробачення.

Творчі та технічні працівники за допомогою ПТС вели передачі безпосередньо з цехів заводів, фабрик, науково-дослідних і проектних інститутів, сільськогосподарських об’єктів, транслювали визначні події, спортивні ігри, концерти, вистави.

istoriya_5

Харківське телебачення виходило на союзний екран з «Вогниками», «КВВ», на Інтербачення. З’явилось на ньому і кіновиробництво. Автором багатьох фільмів був Самарій Маркович Зелікін. Серед його фільмів «Шилов та інші». Але особливу популярність здобув фільм «Тореадори з Васюківки», відзначений призом Гран-прі на Всесвітньому фестивалі дитячих фільмів.

Інтелектом Харківського ТБ вважали Майю Кавалерідзе, дочку відомого скульптора і кінорежисера Івана Кавалерідзе. Це її перу належать сценарії науково-популярних фільмів про Квітку-Основ’яненка, народних артистів України Світлану Коливанову та Теодора Попеску та інших.

Яскравий слід залишив в історії Харківського телебачення журналіст Юхим Межов. Його програму «60 хвилин про наше місто» чекали всі харків’яни, оскільки в ній йшлося про гострі проблеми того часу.

Невтомні пошуки – це основна риса тих, хто стояв біля витоків Харківського телебачення. Ця традиція продовжується кожним новим поколінням, про що свідчать численні нагороди на Українських та Міжнародних фестивалях телевізійних програм.

В 2015 році Харківська обласна державна телерадіокомпанія була реорганізована у Філію НТКУ «Харківська регіональна дирекція».
Сьогодні це інформаційно-пізнавальний канал, побудований на засадах суспільного мовлення. Канал програм власного виробництва з широким діапазоном тем.

На каналі з урахуванням проблем та інтересів глядача створюються соціальні й аналітичні програми, основна мета яких – інформувати об’єктивно, неупереджено та своєчасно.

Значну частину ефіру присвячено дитячій і молодіжній аудиторії. Особливе місце посідають програми про культуру й історію харківського регіону.

istoriya_6

 

 

Поділитися в соц. мережах

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники