Заслужений діяч культури Ігор Борис відзначає 60-річчя (відео)

Він вчить одразу в двох альма-матер: режисерів в академії культури і акторів в університеті мистецтв імені Котляревського. Із теплотою згадує про харківське кіно та минулі часи, коли мистецтво не продавалося за гроші – заслужений діяч культури, режисер та викладач Ігор Борис – сьогодні відзначає шістдесятирічний ювілей.

 

Доля присвятила його театру, і він за це на неї ніколи не нарікав. Заслужений діяч культури, режисер, професор та очільник акторських кафедр двох харківських вишів Ігор Борис оцінювати власний творчий шлях не вважає за доцільне. Каже, то справа нових поколінь. Натомість сучасне мистецьке середовище метр роздивляється почасти з посміхом крізь сльози. Деяких митців, навіть, порівнює з ресторанним персоналом, щоправда як справжній джентельмен – без імен та прізвищ.

Ігор Борис, заслужений діяч культури

Митці повинні бути носіями великої місії, яка би вела за собою. Не підлаштовуватись під глядачів, не говорити “чего изволите”, не бути офіціантами, а тримати в собі велику місію донора, місіонера, який веде за собою до катарсісу.

Проте, до всього нового і дійсно талановитого пан Ігор ставиться із цікавістю. Як кажуть колеги – він на все життя – митець-шукач! Не цурається вчитися у будь-кого, і не шкодує сил і досвіду вчити інших, особливо мистецькій мудрості та життєвій філософії – пригадує колишня студентка Ігоря Бориса, а нині редактор каналу ОТБ Жанна Бікшаєва.

Жанна Бікшаєва, редактор каналу ОТБ

Это человек, который не поучает (что самое главное вот для меня), а который все-таки помогает. Он помогает настроиться на его волну и тем самым ты тоже расширяешь свой кругозор, и свои попытки понять этот мир так, как мыслит он. Так как мыслит он – это недосягаемо пока что, потому что на это способны только талантливые люди.

Сьогодні ювіляр встигає не тільки працювати над душею майбутніх акторів та режисерів. Він закінчує нову книгу над “Таїнством творіння”. Фоліант містить таємницю взаємин режисера та актора. А в планах на майбутнє – велика мрія – створити власний, справжній театр без ринкових відносин, які на думку Ігоря Бориса зв’язують руки творчості наче кандали. Це буде театр вільного мистецького пошуку, де можна творити, не лякаючись помилок.

Ігор Борис, заслужений діяч культури

Помилялись не тільки люди,
Помилялись навіть святі:
Згадайте, Ісус від Іуди
Мав останній цілунок в житті.
Ми не святі, не боги,
Картаєм себе дарма.
Коли твій промах лиш ворог
Бачить – друзів у тебе нема…
Треба, щоб були друзі, треба прощати дурниці людям, які роблять їх і вірити, що вони більше не повторять їх…

Колегам від мистецтва Ігор Борис радить частіше зазирати у дзеркало, аби чіткіше бачити погляд совісті, голосніше чути поклик душі та бути абсолютно відвертим із глядачем.

 

Тетяна Мєтьолкіна

 
httpv://youtu.be/7uXs3or3KKE