В Олексіївській колонії хрестили дитину

Про справжню ціну родини та вірного кохання спитай у позбавленого волі. У храмі на території 25 виправної колонії, що на Олексіївці, відбувся обряд хрещення. Усе як у звичайному житті – тільки рідний та хрещений батьки хлопчика – хрестини зустріли за гратами.

 

Отрекся ли ты еси Сатаны? – Отрекаюсь.

Ганна знайшла свою долю за допомогою рідних. Із майбутнім чоловіком, який відбував покарання у колонії, жінка спочатку листувалася – а потім почалися короткі побачення.

Анна Бендак, мама Олександра

Здесь у меня брат находится, и он про него рассазал. Решила познакомиться. Пообщались, понравились друг другу. Любовь, замужество, дети. Дальше, надеюсь, внуки.

Сам досі не прийняв хрещення, може, тому й життя було непутяще, зізнається батько маленького Олександра – Ігор Бендак, він у місцях позбавлення волі вже багато років. Нехай, каже чоловік, хоч син буде щасливішим.

Ігор Бендак, засуджений, батько Олександра

Чтоб креститься, надо быть как мой Сашка – негрешным. Ну а мне уже поздно это делать. Мне сейчас самое главное – освобождаться и быть с семьей, делать все. Тогда это будет настоящее крещение.

Хрещених батька та матір обрали авторитетних, вважає Ігор. Сина назвав на честь хрещеного батька Олександра Шаповалова, який має двійко дітей. Сам хрещений батько каже: у церкві на території колонії він сам із дружиною вінчався, і дитину похрестили.

Олександр Шаповалов, засуджений, хрещений батько

Отсидишь этот срок, видишь отношение администрации к тебе. Не хочется идти воровать. Хочется… Словом, ставят на правильный путь исправления. И многих я встречал, кто после освобождения и профессии заимели и не садятся.

Як каже ієрей Дмитрій Ларцев, у Свято-Нікольському храмі на території Олексіївської виправної колонії повінчалися багато засуджених. Тут же згодом похрестили дітей.

Димитрій Ларцев, ієрей

Хочется верить, что в жизни каждого человека есть какие-то светлые моменты. Я уверен, что посещение храма – один их таких моментов. Может, даже самый светлый.

Як зазначає керівництво колонії, у більшості засуджених під час відбування за гратами ставлення до матері, дружини та дітей змінюється – те, що на волі не цінується, за гратами стає безцінним.

Михайло Дерека, заступник начальника колонії №25

У каждого человека – как на свободе, так и в колонии – это положительный очень момент – человек по-другому смотрит на всю жизнь. У него есть к чему стремиться, есть для чего жить и есть кого и что оберегать.

Світлана Маренич