Подорож пам'яті – байкери відновлюють монументи

За їхні душі моляться православні, старовіри, і навіть байкери . У селі Борова Зміївського району 69 років поспіль переповідають жахливу історію про сотні загиблих солдатів, які йшли на ворога без зброї. Монумент на місці масового поховання минулого року узяли під опіку члени байкерського клубу Нічні вовки. Як пригадують, у першу ж ніч біля пам’ятника усій команді довелося понервувати через надприродні явища.

 

Нічні вовки з Харкова, Бєлгорода, Москви та їхні двоколісні брати з Дніпропетровська – колоною вирушають у подорож пам’яті. Згадують минулий рік, коли отримали дозвіл в райадміністрації і приїхали ремонтувати монумент у Боровій. Спочатку, пригадує віце-президент харківських вовків Антон Немикін, збурилася техніка – раптово посеред ночі зчинила ґвалт сигналізація. А потім уяву шокували фотографії із таємничими білими плямами. Проте приязне ставлення місцевих мешканців усі страхи звело нанівець.

Антон Нємикін, віце-президент Харківського мотоклубу, “юрист”

Когда приносят тебе просто подол яблок, я вам скажу, знаете это не просто трогательно. Ты понимаешь эту полноту и чистоту русской души, ты понимаешь что людям это не безразлично и это надо делать.

Історію братської могили місцеві селяни розповідають із жахом. Більшість із них бачили тутешній бал смерті на власні очі. Кажуть – людей вигнали на передову зовсім беззбройних. Ті навіть домашній обід з’їсти не встигали. Голова общини старовірів Павло Картавцев тільки но починає розповідь про ті часи – хреститься.

Павло Картавцев, старовір

Один дедок у нас был с лошадью, та и мы помогали пацанами были, помогали грузить ему, ото человек штук 5 погрузим, отвезем их покидаем, опять – не доведи Господи!

Сусідка Раїса Титаренко живе неподалік від монумента. Історію його появи розповідає наче легенду. Каже до 48-го на місці могили була дорога.

Раїса Титаренко, мешканка с.Борова

А ехал какой-то чи председатель колхоза чи, ну с поля и прямо сюда и едет, а она увидела и каже – куди ж ти сукин сын по солдатських косточках -, а как что какие косточки как тут сколько солдат, а она помогала стягивать в общую могилу кидали туди всех.

Байкерів у селі зустріли як завжди приязно. Після спільного молебну влаштували поминальний обід з кулішем та чаєм. За словами «Янгола», а у звичайному житті депутата Дніпропетровської облради Павла Безуглого, сьогодні їхня організація приділяє багато уваги дітям і ветеранам. Бо першим треба вказати вірну дорогу в житті, а у других встигнути повчитися самим.

Павло Безуглий, депутат Дніпропетровської облради

У нас бытовые моменты подменили наши духовне ценности, потому, если это произойдет и в дальнейшем, то наше государство наш народ не будет иметь будущего. Поэтому историю чтить нужно.

Віталій Саттаров, депутат Харківської міськради

Я думаю, чем больше будет таких организаций и людей которые будут посещать глубинку тем больше будет сохраняться наша история и не будет желания кому-то ее переписати.

Як кажуть байкери, пам’ять народу зберігається в серці кожного. А в Україні дуже мало людей, яких війна не торкнулася на рівні пращурів. Тому чужих могил немає навіть у найвіддаленіших куточках.

Мы б, наверное, сегодня тут и не были с вами, правда? А че б мы были мы увидели что едут едут едут.

Оксана Бабич