Останній притулок

Пам”ять та вдячність кілометрами не виміряти. В Куп”янському районі Харківщини дбають про місця поховання воїнів часів Великої вітчизняної. Завдяки цьому дві жительки далекої від Харківщини Карелії тепер знають, де знайшов останній притулок їхній рідний дядько.

 

Сестри Єфімови-Романови на Харківщину приїхали з Карелії. Тут у селі Сеньково у братській могилі похований їхній дядько Володимир. Майже сімдесят років його вважали зниклим безвісті. У сорок другому вісімнадцятирічний Володимир пішов на фронт і більше не повернувся до рідної оселі. Дізнатись бодай щось про долю Володимира його рідні змогли лише минулоріч, коли до Дня перемоги в Інтернеті були оприлюднені списки загиблих воїнів.

 

Зоя Єфімова-Романова, родичка загиблого червоноармійця

Были выложены списки умерших в госпитале, который располагается в Сеньково, и там был внесен наш дядя. Умер от ран, к сожалению, в первый день поступления в госпиталь.

 

Надія Єфімова згадує, дідусь та бабуся все життя намагалися розшукати сина. Їхню справу продовжили племінниці загиблого вояки. Тепер, коли пошуки завершились успіхом, родичи Володимира принесли до меморіалу квіти та горстку його рідної землі.

Надія Єфімова-Романова, родичка загиблого червоноармійця

Безвести пропавший это была боль наших бабушки с дедушкой, наших родителей. То, что сейчас на мемориале есть фамилия Ефимов-Романов, для нас это много значит, значит, он здесь, можно прийти, поклонится его праху.

 

Місцеві владники розповідають, у часи Великої Вітчізняної біля селища точилися запеклі бої. Імена усіх загиблих червоноармійців досі не встановлені.

 

Геннадій Ківшарь, голова Куп’янської райдержадміністрації

з февраля 43 года Сеньково был освобожден от фашистов. Тут одно из самых больших захоронений на территории района – братская могила, в которой сейчас останки 516 неизвестных солдат.

 

Анастасія Горєлкіна