Харківське студенство вшанувало пам’ять митців Розстріляного Відродження

Лесь Курбас, Микола Хвильовий, Іван Багряний – у ці дні в Харкові вшановують пам’ять митців Розстріляного Відродження та згадують жертв масового вбивства більше тисячі ув’язнених Соловецьких таборів, які були розстріляні у 1937-му році в Росії в урочищі Сандармох, що в Карелії.  Тоді за кілька днів – з 1-го по 4-те листопада – загинула 1111 людей, серед яких – 290 українців.


“Потяг 3-4-5 Харків-Сандармох-Харків”. Це – назва акції, присвяченої пам’яті митців Розстріляного Відродження, що має нагадати харків’янам про етапи розвитку міста, зазначають організатори. Третій Харків – це період розквіту мистецтва, і саме митців цього періоду було відправлено на Соловки. Четвертий Харків – це період існування України в складі Радянського Союзу, п’ятий етап історії Харкова розпочався з моменту проголошення Незалежності України і триває досі. Сама акція пам’яті нагадує про події 37-го року – вбивство понад тисячі людей в урочищі Сандармох в Карелії.

Вікторія Склярова – організатор акції

Коли запитуєш харків’ян, навіть викладачів вишів, а чи чули ви слово “Сандармох”, то більшість каже – ні, ніколи не чув. А це дуже знакове місце.

Серед відомих українських митців, розстріляних в урочищі Сандармох, – Валер’ян Підмогильний, Микола Куліш, Микола Зеров, Лесь Курбас та інші. Саме пам’яті останнього присвятили лекцію про театр “Березіль” та виставу-перформанс, яку підготували студенти університету мистецтв імені Котляревського . Глядачі побачили інсценізацію театральних листів Леся Курбаса, які ще і досі використовуються в українському театрі як навчальний матеріал, каже викладач університету мистецтв Ірина Кобзар.

Ірина Кобзар – викладач ХНУМ ім.І.Котляревського

У нього дуже серйозний теоретичний театральний матеріал. Дуже серйозний. Ми всі знаємо систему Станіславського, але так зробили – була одна партія, одна система наукова, а ні Вахтангова, ні Мійєрхольда, ні Курбаса, ніяких інших систем не було. Був тільки Станіславський, КПСС, тобто це була певна там формула. Тому у нього надзвичайна система і ми займаємося системою Леся Курбаса.

Студенти, учасники перформансу, кажуть – значення постаті Леся Курбаса для українського театру важко переоцінити.

Артем Хімич – студент

Когда я пришел в театральную семью, первый, о ком я узнал – был Лесь Курбас. И меня воспитывали на нем, и я узнал, что этот человек сделал для театра очень многое, и сейчас отрывки, которые мы читали, они направлены на современность. Они были написаны давно, но они даже сейчас имеют отголоски сейчас.

Світлана Демчук – студентка

Мені, як людині, яка пов’язана з театральним життям, не байдужа його доля,  як реформатора українського театру. Хочеться якось теж щось вкласти, свій вклад, показати молоді і всім іншим, що миcтецтво є для нас важливим, небайдужим і воно відкриває будь-які людські цінності. Берегти те, що було колись.

Діана Корсун