Чари Коцарської вулиці – на все життя(відео)

Мистецтво  виготовлення килимів – коців, поширене на Харківщині  у дев”ятнадцятому сторіччі, відроджує заслужений майстер народної творчості України  Олександра Прокопенко. У Харківському художньому музеї відкрилася виставка її робіт, де представлено як традиційні українські двосторонні  килими та ткані рушники, так  і коци.

Онука сестри Олександри Стефанівни Тетяна розповіла, що мешкає  в Москві, працює продавчинею. Любить шити  та вишивати. Для наслідування  талановитої родички, – вважає жінка- замало часу та таланту.

Тетяна Негроєнко, онука

В наше время це дуже  сложно. В основному примітив- резинова підстилка    і крючок. А  в неї станок  спеціальний, і це дуже багато часу займає.

Натомість сама майстриня зінається: любить експериментувати. Коли раніше на виставки не брали вироби із штучної сировини, то тепер художніх рад немає, тож іноді можна використати вовняні нитки із домішками, – каже Олександра Прокопенко.
Олександра Прокопенко, заслужений майстер народної творчорсті України

Тут мало вовни,  а тут- трикотаж розпущений. То воно  й покручено. Що стосується цього килима, то тут все є. В основному підбирався колорит,  а по фактурі- як вийде. А вийшло цікаво.

Нитки нині недешеві, тож розпускати вовняні речі, що були  у використанні, – вихід, – певна  майстриня.

Олександра Прокопенко, заслужений майстер народної творчорсті України

Із чоловіка знімеш светр- розпустиш. Скажу: досить тобі, давай  я розпущу- приходиться  й таке. Багато роблю  і з нових ниток. Я отримала річну стипендію- я всі гроші потратила на пряжу.

Олександра Стефанівна народилася на Харківщині, та нині мешкає на Київщині.  Сьогодні вона- одна з небагатьох  майстрів народного мистецтва, які володіють технікою коцарства- виготовлення ворсових килимів із особливими рисунками та фактурою, які відрізняються  від звичайних килимів довшим вОрсом.
Марина Філатова, старший науковий співробітник Харківського художнього музею

Она придумывает уникальные композиции. Она, конечно же, обращается  к народной песне. Если почитать этикетки- на коцах увидите червону квалину, ой на горі женці жнуть- то есть пісенні твори занимают большое место  в ее творчестве.

Мотиви народного  пісенного мистецтва простежуються  і  в тканних рушниках майстрині, – кажуть мистецтвознавці. Відвідувачі виставки  у захваті від колориту та візерунків килимів. Вони кажуть:  треба,   щоб в художніх училищах та вишах Харкова викладалося призабуте мистецтво коцарства.

Євгенія Хайкіна, відвідувачка виставки

Конечно, чтоб учились  у нее, нужно школу открывать. Я думаю, найдутся желающие, которые будут этим заниматься, продолжать ее творчество.

Олександра Прокопенко зізналася, що змолоду її мрія- аби  в Харкові  по вулиці Коцарській з”явився музей коцарства. Майстриня згадує, як ще  молодою жінкою, живучи та працюючи  в Харкові, вона ходила Коцарською та уявляла численні майстерні, які тут були в дев”ятнадцятому сторіччі. Навіть хотілося жити в той час, коли коцарство тут процвітало, – каже Олександра Стефанівна. Як визнають і  музейники та відвідувачі виставки, музей коцарства міг би стати  родзинкою міста до ЄВРО дві тисячі дванадцять. Тим, що запам”ятовується туристам надовго.

Світлана Маренич.