62 роки тому була створена Харківська студія телебачення

Історію Харківської студії телебачення започаткував любительський телецентр, створений харківськими радіоаматорами на чолі з Володимиром Семеновичем Вовченком, – йдеться на сайті каналу ОТБ.

У 1947 році Володимир Вовченко прийшов до радіоклубу та одразу запропонував зайнятися створенням телецентру. Після війни у радіоклубі сформувалась секція телевізійників. Наполеглива праця тодішніх учасників секції не залишилась непоміченою, і в 1953 році місцевою владою приймається рішення про спорудження в Харкові промислового, як тоді називали, телецентру.

Харків був четвертим містом у Радянському Союзі після Москви, Ленінграда та Києва, де з’явився державний телевізійний центр, і першим, де було впроваджено експериментальний зразок типового вітчизняного телецентру.

Отже, 19-го березня 1955 року наказом Мінкульту у Харкові було створено студію телебачення. А вже 1 травня цього року в ефір вийшла перша телепередача – це був великий концерт провідних харківських артистів.

І хоча телевізорів на той час у Харкові було не більше за три тисячі, харків’яни з радістю зустріли появу телестудії у місті.

Телебачення тоді було новою справою для всіх. Тож, його можливості почали осягати не лише техніки. До творчого колективу прийшли актори, режисери, газетярі, фотографи – майбітні теле- та кінооператори. І, як говорять, з ходу почали готувати перші передачі, засновували традиції, водночас оволодіваючи новими на той час телевізійними професіями.

А оскільки телебачення почалося з показу фільмів, спектаклів, концертів, воно привабило в першу чергу режисерів, людей з театрів. Першими серед них були Володимир Воронов та Яків Рєзніков. Їх імена добре відомі і сьогоднішнім телевізійникам. Потім до них приєднались редактори. Саме ці фахівці і розпочали з літературних передач та телеспектаклів, незважаючи на складні умови: відсутність необхідних майданчиків, де можна було б розмістити камери, мікрофони і т.д. У цих ситуаціях багато чого залежало від талановитих телеоператорів.

Згодом професіоналізм працівників харківської студії ТБ настільки виріс, що сюди приїжджали з Москви вчитись тому, як на малих майданчиках можна ставити телеспектаклі.

Незабаром почали на студії готувати телевізійні передачі для дітей. Так з’явилась програма “Зайчик-книгоноша». Далі вийшов «Веселий потяг». Цю програму взяло Інтербачення.

Поступово колектив міцнішав. З’явилися технічні можливості для виходу на Українське та Центральне телебачення.

Так у 1956 році Харківський телецентр отримав першу пересувну телевізійну станцію «на три камери», і в наступному році вона вступила в експлуатацію. Завдяки ПТС харків’яни взяли участь у висвітленні VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві. А в 1962 році, використовуючи ПТС, було підготовлено пізнавальні передачі про Харків та його визначні місця для Євробачення.

Творчі та технічні працівники за допомогою ПТС вели передачі безпосередньо з цехів заводів, фабрик, науково-дослідних і проектних інститутів, сільськогосподарських об’єктів, транслювали визначні події, спортивні ігри, концерти, вистави.

Невтомні пошуки – це основна риса тих, хто стояв біля витоків Харківського телебачення. Ця традиція продовжується кожним новим поколінням, про що свідчать численні нагороди на Українських та Міжнародних фестивалях телевізійних програм.

 

 

Поділитися в соц. мережах

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal